Глобальний розподіл водних ресурсів

Глобальний розподіл водних ресурсів

Загальні запаси води з 10 країн з найбагатшими водними ресурсами становлять 65% загального у світі водопостачання, тоді як сильний дефіцит води впливає на 80 країн, проживає 40% світового населення. Глобальний попит на водні ресурси зростає з тривожною швидкістю, тоді як кількість води, доступної для споживання, різко зменшується.

Водні ресурси стикаються з серйозною кризою, і деякі хвилюються, що остання крапля води на землі буде людськими сльозами.

Вода є дорогоцінним ресурсом, необхідним для виживання та розвитку людини.
Древня приказка,"Три гори, шість річок та одне поле".Незважаючи на те, що загальний об'єм води Землі становить приблизно 1,4 мільярда кубічних кілометрів, близько 97,5% його складається з морської води, в першу чергу в океанах та морських озерах.
Прісноводні ресурси становлять лише близько 2,5% від загального водопостачання, більшість його зафіксованих у льодовиках, постійних снігових ковпачках та вічності на полюсах.
По -справжньому корисна частина складається з річок, озер та неглибоких ґрунтових вод, на які припадає лише 3 0. 3% світових прісноводних ресурсів і приблизно 0,75% загального обсягу води Землі.

У 20 столітті темпи зростання глобального споживання води були більш ніж удвічі більше, ніж населення. Швидке збільшення глобального споживання прісної води посилило проблеми з водними ресурсами, що робить питання, пов'язані з водою більш помітними. Як результат, стратегічне значення водних ресурсів стає все більш очевидним.

Прогнозується, що в 21 столітті вода стане вирішальним фактором у визначенні багатства нації. Її цінність може навіть конкурувати з значенням нафти для людства на початку 20 століття.

Розподіл водних ресурсів у світі сьогодні є дуже нерівномірним.

З точки зору географії та розповсюдження населення, дев'ять країн-Канади, США, Бразилії та Колумбії в Америці; Росія, Китай та Індія в Євразії; Демократична Республіка Конго в Африці; та Індонезія в індійському та Тихому океані 60% світових прісноводних ресурсів.

Однак у 80 країнах та регіонах, що проживають 40% світового населення (приблизно 1,5 мільярда людей), зазнають серйозні дефіцит прісної води. Серед них 26 країн із комбінованим населенням близько 300 мільйонів перебувають у стані надзвичайної дефіциту води.

З точки зору географічного середовища та природного дарування, за винятком Європи, яка виграє від сприятливого географічного середовища та відносно рясних водних ресурсів, у всіх інших континентів є регіони, що відчувають різну ступінь сильного дефіциту води.

Найбільш виражений дефіцит виникає в країнах, що не входять до моря в Африці на південь від Сахари, де майже кожна нація стикається з серйозною дефіцитом води. Подібні виклики існують і в частинах Азії.

З точки зору історичного розвитку та зростання населення, споживання води на душу населення завжди зростало. Наприклад, у БК споживання води на душу населення становило близько 12 літрів на день, в середньовіччі споживання води на душу населення збільшилось до 20-40 літрів, а в 18 столітті він збільшився до 60 літрів. В даний час деякі великі міста в розвинених країнах споживають 500 літрів води на день.

У країнах, що розвиваються, попит на воду також зростає. Наприклад, у моїй країні споживання міської води за останні 20 років подвоїлося кілька разів.

Тенденція історії є незворотною, різниці в галузі природної географії неможливо змінити, а напружена ситуація з водопостачанням та попитом може лише ставати все більш сильною.

Перш за все, значення водних ресурсів для людства полягає не лише в кількості, але й у якості.

Наразі майже 1,1 мільярда людей у ​​всьому світі не вистачає доступу до чистої питної води. Щороку приблизно 4 мільйони людей помирають від хвороб, спричинених забрудненою водою, з дітьми віком до п'яти років, що становить майже 11% цих смертей. Ці питання особливо суворі в країнах, що розвиваються.

По -друге, глобальний попит на водні ресурси продовжуватиме зростати в майбутньому. Звернення до зростаючого попиту під час управління обмеженими ресурсами представляє ще одне головне завдання, з яким ми повинні протистояти.

З одного боку, для багатьох країн, що розвиваються, ключ до вирішення глобальної бідності полягає в розвитку сільського господарства. Починаючи з 1950 року, прогрес у сільському господарстві відігравав вирішальну роль у зниженні бідності та стабілізації цін на продовольство.

В даний час понад 70% світового попиту на прісну воду виділяється на сільське господарство. Однак для досягнення мети розвитку тисячоліття Організації Об'єднаних Націй - вдвічі зменшить населення у світі (використання 1990 року як базового року), використання сільськогосподарських вод потребує принаймні подвоїти.

З іншого боку, понад 2 мільярди людей у ​​всьому світі живуть у посушливих регіонах, які також містять 41% світової ріллі. Майже на третину глобального населення впливає дефіцит води. Довгострокова здатність водних ресурсів підтримувати людський розвиток стала все більшою проблемою.

По -третє, швидке розширення великих міст призвело до зростаючого попиту на водні ресурси, що важко оцінити. З початку 20 століття кількість великих міст з населенням, що перевищує мільйон, зросла з 16 до 532, у тому числі багато мегаполісів з понад 10 мільйонами жителів.

В даний час нам все ще не вистачає всебічної та наукової оцінки впливу цих великих та мегаполісів на водні ресурси та зміни клімату. Крім того, ми ще не запропонували здійсненні рішення або впровадити ефективні заходи для активного вирішення цього безпрецедентного виклику.

Для вирішення цих проблем ми можемо вжити заходів з наступних двох аспектів:

З одного боку, країни повинні посилити управління та регулювання водних ресурсів. Це включає посилення міжнародного співробітництва та координації, зменшення втрат водопроводу, сприяння ефективному збереженню води та виступати за переробку та повторне використання водних ресурсів.

З іншого боку, якщо мова йде про використання сільськогосподарських вод, зусилля повинні зосередитись на підвищенні ефективності води. Сільське господарство припадає на дві третини світового споживання води. Для забезпечення сталого розвитку при збереженні врожаю врожаю, прийняття наукових практик сільського господарства, ефективного використання води та адаптація зрошуваних земель до майбутніх потреб у водній ефективності є важливими для виживання людини та довгострокової стійкості.